Частина ІІ.
30 вересня 2016 року. Всеукраїнський день бібліотек…
Ми вирішили відсвяткувати цей день в музеї Західного та східного мистецтва
ім. Богдана та Варвари Ханенків.
Я давно мріяла, аби ми всім колективом, відвідали цей музей,
цей світ - фарб, ліній, рельєфів; цей світ, який складається з трагічних чи комічних сюжетів. Всього того, що впливає на розум людини, її світогляд, настрій, почуття прекрасного.
Трошки історії…
Музей засновано 1919 року на базі приватного зібрання відомих колекціонерів
Богдана Івановича (1849-1917) та Варвари Миколаївни (1852-1922) Ханенків.
Колекція подружжя вже на початку 20 століття вважалася однією
з кращих приватних колекцій ….
А все почалося з весільної подорожі щасливих закоханих.
Богдан і Варвара Ханенки
« Захопленим очам відкривалися Рим, Венеція, Болонья, Флоренція, Неаполь… Співуча італійська мова, величні руїни знаменитих історичних пам’яток. Стилі різних архітектурних епох, що зустрілися на вулицях і майданах, залитих сонцем. Собори і гондоли, колони і мости, дзвінкий сміх і гарячі погляди, а потім – холодна тиша музеїв і галерей: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Тінторетто, Боттічеллі.
Мистецькі аукціони, які бувають лише в Італії, де можна купити полотна майстрів, чиї імена звучать велично і урочисто, як великодні дзвони.
Так починалося не тільки їхнє подружнє життя, так починалася велика справа їхнього життя…»
( М. Слабошпицький «Українські меценати».:2006.-с.218)
Працівники музею дуже тепло нас зустріли і на честь нашого професійного свята подарували нам безкоштовне відвідування виставки
"ART & SCIENCE – НАУКА ПРО МИСТЕЦТВО"
(нові відкриття в колекції музею).
Розмовляючи з подвижниками музейної справи, ми помітили одну деталь, яка співзвучна з нашою професією. Виявляється, що їм також закидають питання «Чим ви там займаєтесь увесь час, коли не проводите екскурсій?»
( Нічого не нагадує ? Згадайте: «Що ви там робите, коли не видаєте книжки?»). І цю свою виставку вони створили , аби показати бодай дещицю того, чим саме вони займаються. «Твори старого мистецтва дуже часто потрапляють до музейних колекцій як біженці – без жодного документа. У вирі історії вони втрачають майже все, що допомагає ідентифікації: ім’я автора, назву, час і місце народження. Може бути й гірше – свідоцтва, що супроводжують, виявляються фальшивими, або рясніють грубими помилками. Тому ми,їхні вірні хранителі маємо перетворитися на слідчих, аби відповісти на прості запитання: Хто ? Що ? Де ? Коли ?... Ця виставка і проводить глядачів за лаштунки дослідницької «кухні»… (Олена Живкова).
У двох невеличких виставкових залах ми побачили 18 робіт і прочитали 18 абсолютно нових і дуже різних історій. Вони розповіли нам про вподобання, почуття і талант тих, хто жив на цьому світі задовго до нас… Портрет «принцеси Дейзі» художника Е.- І. Коссута , «Годування ібісів» Вільгельма Котарбинського, або «Джерело прохолоди» - китайські віяла…
"Принцеса Дейзі"
"Годування ібісів"
"Віяло"
Після знайомства з античними скульптурами
ми оглянули Західну колекцію музею… Середньовічне мистецтво, італійська зала, живопис Фландрії та Голландії, зала «Рококо», афонські реліквії VІ-ХШ століть, живопис Іспанії, Франції…
Через невеличкий перехід, де можна побачити мейсенський фарфор та скульптуру Амурів, ми перейшли до залів Східного мистецтва.
Всього залів Східного мистецтва чотири.
Помаранчевий зал – буддизм
червоний зал – мистецтво Китаю
зелений зал – мистецтво ісламських країн
синій зал – Японія
Наша подорож Заходом і Сходом була дуже насиченою, пізнавальною і цікавою.
Прощаючись з шляхетним колективом музею, кожний з нас придбав на пам’ять, про чудову подорож у часі, декілька сувенірів .
А далі ми пройшли через університетський сквер до пам’ятника Михайлу Грушевському.
Сфотографувалися біля Центральної Ради.
Вклонилися Національній опері України та трошки відпочили біля прохолодного фонтану.
Настав час обіду і ми завітали до бістро «Дрова» і смачно провели там час.
А потім загадували бажання біля «Бегемота» - пам’ятника знаменитому коту, який мешкав в тутешньому ресторанчику.
Привітавшись з Ярославом Мудрим, ми провідали знаменитого «Їжачка в тумані», який терпеливо вітається з киянами і гостями нашого міста, тримаючи в лапках свій клунок.
Подорож дійшла до кінця, по вулиці Софіївській ми йшли до Майдану. По дорозі завітали у затишне кафе «Clever» і випили смачної кави з тістечками.
На Хрещатику ми зустріли друга нашої бібліотеки Лілю Завойську і зробили останнє фото.
День закінчувався, як і свято. Ми всі були задоволені нашою зустріччю та прогулянкою.
На душі було затишно і комфортно.
А що буде далі ? Подивимось.
Немає коментарів:
Дописати коментар